Галлюциногенные грибы мухоморы
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Пацаны, привет! Сегодня у меня история, как я купил закладки псилоцибиновые грибы и пошел на сложный экзамен в универ. Ну что, собираемся, порох эфедрон на верх, и погнали!
Сначала надо было раздобыть своишки, чтобы повеселиться до конца. Как обычно, обратился к своей мояшкиной - лучшей подруге по жизни. Она, как настоящая ширная наркоманша, знала, где покупаются такие делишки. Мояшка подкинула мне адрес, и я поехал туда на своей старой тачке.
Мдааа, что только я не вытворял, чтобы наварить кайф! Подкатил к этому дому, и уже там понял, что нас ждет ломка. Смотрю, а там какая-то тусовка, все смотрят на меня, как на пришельца. Нежданно-негаданно, оказалось, что нужно было сказать пароль, чтобы попасть внутрь. Но я не парюсь, ведь я как участник закладки - на всю голову!
Подошел к парню, который стоял у входа, и сказал: "Давай, чувак, я тоже геройский! Отбей мне этот пароль!" Он загадочно улыбнулся и ответил: "Если хочешь втюхаться, тебе надо знать, что с тобой будет после". Я, вдохновленный собственной храбростью, ответил: "Похуй, все равно я готов к риску!"
В итоге, оказалось, что пароль был "Дерзость - второе счастье". Наварившись кайфа, мы зашли внутрь, и там уже была настоящая "тема". Все вокруг было украшено грибами разных размеров и расцветок. Мои глаза загорелись, словно украдкой сдал порох эфедрон в классе биологии.
Мы с мояшкиной продолжили катать этот дельный грибной вагон, набрав по полной катушке. Уже с неба можно было увидеть, как грибы кружились вокруг, создавая психоделическую картину. Я чувствовал себя настоящим магом, ведущим своеобразную психоделическую сессию.
Но, черт возьми, ведь не всегда все идет по плану, да? Вот и сейчас что-то сложное надо было сделать - сдать этот экзамен. Мояшка была в таком состоянии, что с трудом могла сконцентрироваться на своих мыслях, а я сидел и передергивал ногой, словно меня укусила насекомость.
Вот так мы и пришли в универ, чтобы справиться с этим вызовом. Я понимал, что я уже не тот самый ответственный студент, каким был раньше. Но к черту это! Я готовился на протяжении нескольких недель, и ничто не могло меня остановить!
Прошло несколько часов, и я уже почти отбился от псилоцибинового эффекта. Выехал на полную мощность, стараясь сосредоточиться на экзамене. Смотрю, а там препод стоит и напряженно смотрит на меня. Я решил подойти к нему и сказать: "Привет, мэн! Я тут, чтобы срулить этот экзамен на ура!" Препод он насмешливо улыбнулся и ответил: "Ну, поживем - увидим".
Началось. Меня охватывает адреналин, и я начинаю рассказывать про то, как псилоцибиновые грибы влияют на человеческий организм. Мои руки дрожат, но я стараюсь давить на себя, чтобы они перестали биться. А тут бац - вопросы. Я сразу начал отвечать на них, словно пытался удержаться на своей собственной планете.
Но у меня что-то начинает заканчиваться, и я понимаю, что скоро придет "down". Как в последний раз, я давлю на себя, чтобы не сорваться на этом экзамене. Меня уже не колотит, и я начинаю втюхивать все лекарство, которое еще есть в моей голове.
Прошло около трех часов, и экзамен наконец закончился. Я уставший сижу на стуле, чувствуя себя победителем. Препод подходит ко мне, и говорит: "Ну что, парень, ты сделал это! Ты отлично справился с этим, несмотря на все штучки". Я чувствую себя полным героем, который победил все трудности, чтобы достичь своей цели.
Так что, пацаны, не дайте себе обузиться и сделайте все возможное, чтобы достичь своих целей! Вот такая история, которая показывает, что ничего невозможного нет!
"Дерзость - второе счастье!"
